Wednesday, July 8, 2020

საზოგადო 2 общество 2


რაა საერთო ბილ გეიტსის და ვასკო და გამას შორი? ორივე შემოწმედითი, მამაცი, ძლიერი და შრომის მოყვარე პიროვნებაა, არ ეშინიათ აიღო თავზე პასუხისმგებლობა რაიმე საქმეზე, რომლის გაორციელება მათ სურთ.
როგორია მათი სხვაობა, იმისთვის რო მიახწიოს წარმატებას, სიმდიდრეს, და გახდეს ცნობილი, ბილ გეიტს არ ჭირდება კალკუტის დაბომბვა და მოგზაურების ხომალდების ჩაძირვა. უფრო მეტი, ბილ გეიტსი რო მოქცეულიყო ასე ჩვენ დროში, ის გახდება საძულველი პიროვნება და აღმოჩდება ციხეში ყოველ-გვარი მომავლის გარეშე.

თანამედროებისას ყოველ ადამიანს განვითარებულ ქვეყნებში მაინც, დამოუკიდებელი მისი საზოგადოებრივი, ეროვნული, რასის და სქესის კუთნილების, აქ იმის სავსე შესაძლებლობა რო გაახორციელოს თავი. ქვეყანა ითვლება განვითარებულათ კიდე იმდენათ თუ, რამდენათ რაც შესაძლოა უფრო მეტი ოდენობით მრავალი სხვა ადამიანითვის ხელ მისაწდომია შესაძლებლობები რაც შესაძლოა ღრმა ხარისხით და ოდენობით.

მერე კი საქმე იმაშია რო ეს არაა საკმარისი.
რაც უფრო ნაკლებია ბუნებრივი მიზეზი რომელი გვიშლის ჩვენ ამ შესაძლებლობათა გახორციელებაში, მით უფრო ნათლათ ჩანს ჩვენი პიროვნების ბნელი თვისება, მარა ნაკლებს ყოფნის იმის სიმამაცე რათა აღიაროს ეს და განაცხადოს ამაზე.

ცოტა ვინმეს არ ეშინია იკისროს პასუხისგებლობა თავზე და რაიმე საქმეზე. არ ეშინია აწყობა ( ორგანიზება ), შრომა და თავის გადალახვა თავისი მიზნების და ოცნების გასახორციელებლათ.
მათ არ ეშინია განვითარდენ, გამოავლინონ ნების-ყოფა, გახდენ თავის გამტანი, შრომის სიყვარული, პრინციპული, კრიტიკული და თვით-კრიტიკული, მკაცრი თავის მიმართ. უფრო ადვილია აყვე დინებას.

ვითომ უფრო მოსახერხებელია და სასიამოვნო არ გაიჭირო თავი მრავალი სხვა განვითარებით, იყო ისეთი როგორც ყველა, არ იკისრო თავზე პასუხისგებლობა რაიმეზე, არ გაბედო მნიშნელი მიზნების დაყენება რომელი საჭიროა გაახორციელო.

ყოველი ადამიანი იბადება შესაძლებლობათ, მერე კი ცოტანი ცდილობენ თავის გახორციელებას
--------
что общего между Биллом Гейтсом и Васко да Гама? Оба творческие, смелые, сильные и трудолюбивые личности, не боящиеся взять на себя ответственность за какое либо дело, которое они хотят реализовать.
В чём их различие? Для того чтобы достичь успеха, богатства и славы, Биллу Гейтсу не надо бомбить Калькутту и топить корабли с паломниками. Более того, есть бы он поступил так в нынешнее время, он стал бы ненавистной личностью, и закончил бы свою жизнь в тюрьме, без всяких перспектив.

Сегодня по крайней мере в развитых странах, независимо от социальной, национальной, расовой и половой принадлежности, каждый человек имеет полноценную возможность реализовать себя. Страна считается развитой еще в той мере, насколько, для как можно большего количества разнообразных людей доступны возможности в наибольшем качестве и количестве.

Но дело в том, что этого недостаточно.
Чем меньше объективных причин мешающих реализации нами этих возможностей, тем все более явным становится темное свойство нашей личности, но немногим хватает мужества признатся и заявить об этом.

Только немногие не боятся брать на себя ответственность за себя и за какое либо дело. Не бояться организовать, трудиться и преодолевать себя для реализации своих целей, своей мечты.
Не бояться развиваться, проявить силу воли, упорство, трудолюбие, принципиальность, быть критичным и самокритичным, строгим к себе. Намного легче плыть по течению.

Казалось бы более комфортно не утруждать себя своим развитием, более комфортно быть как все, не брать на себя какую-либо ответственность, не ставить перед собой важных целей которые необходимо реализовать.

Каждый человек рождается возможностью, но немногие пытаются реализовать себя
---------------------------------------------------------------------------------------------
მიაქციეთ ყურადღება რო ეგრე წოდებული სოციალურათ მიმართული საზოგადო და სახელმწიფო, სინამვილეში სახიფათოთ გვანებივრებს და გვანაზებს ჩვენ.
ჩვენ ვიქმნებით სათფურში გაზრდილ მცენარეთ. გამეცით პასუხი ორ კითხვაზე.
განა არსებობს ასეთი სათფური რომელს არ ემუქრება დამსხვრევის ხიფათი, მერე კი რა მოუვა მცენარეს რომელი იყო გაზრდილი სათფურში, მაშინ როცა ის აღმოჩდა ღია სივცეში.

მე მინდა ვთქვა რო ჩვენი ბრძოლა არსებობისთვის არ შეწყდა. ის განვითარდა და შეიცვალა, ასეთი მიზეზით ჩვენი ბრძოლა არსებობისთვის იქმნა შრომათ არსებობისთვის და განვითარებისთვის, ეს გახდა კიდე უფრო მნიშნელი.
ალბათ შრომა არსებობისთვის და განვითარებისთვის ( და კიდე ზოგ-ჯერ ბრძოლა არსებობისთვის ) არასდროს არ შეწყდება.

ჩვენ გვაქ ბრძენი გამონათქვამი "გამოდგე ადამიანათ". იმით რო ჩვენ გვათავსებენ სათფურში, ჩვენ გვზრდიან ან არაფრის მაქნის ადამიანებათ, ან არამზადებათ ( ხშირათ ჩვენ გვზრდიან ორივეთ ).
რატომ მრავალმა გადაწყვიტა რო გაჭირვება და სულ ყოველ-გვარი ხიფათი ცუდია.

დაფიქრდით იმაზე რო ჩვენ ცხოველ წინაპარს უჭირდა და მას მუდმივათ ემუქრებოდა ხიფათი. ის იძულებულია იქმნას ადამიანათ რათა არ გადაგვარდეს და არ დაიღუპოს.
ალბათ პირველ-ყოფილ ადამიანებს ცხოვრების მეტი წილი უჭირდა, მათ დაიწყეს გაერთიანება, ერთობლივი ქმედება და დახმარება ურთიერისთვინ, განვითარება იმისთვინ რო გადარჩენ და არჩინონ თავი.
ასეა აქამდე და ალბათ ასე იქნება ყოველთვის.

გასაჭირი, ხიფათი, საჭიროება და მოთხოვნილება გვიბიძგავს ჩვენ განვითარებისკენ.
მარტო შემდგომში ხდება ჩვენი ხარისხობრივი ცვლილება და საზოგადოს განვითარება, ჩვენი გარდაქმნა ( _ ოდენობის გადასვლა ხარისხში ) ხდება არა მარტო გარე გარემოთა გავლენის შედეგათ.

ცუდია მაშინ როცა ჩვენ არ გვაქ შესაძლებლობა რათა განვითარდეთ, გადავლახოთ გასაჭირი და უბედურებანი თავისი შრომით, სწავლით, განვითარებით და თავის გადალახვით. ალბათ ( ჩვენთვის ) გამოსავალი და არსებობის შესაძლებლობა ( ყოველთვის ) ასეთია.

ასეთი ვარაუდი ეთახმება იმ გარემოს რო ჩვენ არ ვიბადებით მზა ჩამოყალიბებულ პიროვნებებათ. ჩვენ უნდა შევძლოთ გავახორციელოთ თავი და ჩამოვყალიბოთ თავისი პიროვნება.

ამიტომ მე ვამბობ რო ჩვენ უნდა ვიშრომოთ თავისი შესაძლებლობების გაუმჯობესებისთვინ და განვითარებისთვინ, და თუ საჭიროა ჩვენ უნდა ვიბრძოლოთ თავისი შესაძლებლობებისთვინ ( და არა თავისი უფლებებისთვინ ).
შესაძლებლობა მოიცავს პიროვნების, საზოგადოს, ერის და ქვეყნის მოვალეობებს და უფლებებს.
შესაძლებლობა ისევე როგორც ცხოვრების ყველა სხვა თვისებანი საჭიროებს ჩვენ შრომას, სწავლას და განვითარებას.

რა თქმა უნდა ყველა არ არიან ერთ-ნაირი ნიჭიერი, მერე კი ყველას შეუძლია შრომა იმისთვის მაინც რო არჩინოს თავი.
ეხლა შრომობენ ინვალიდებიც მძიმე ფსიქიური და ფიზიკური დაავადებებით ( მე ვარ პირველი ჯგუფის ინვალიდი ).

თუ ჯან-მრთელი ადამიანი არი უსაქმური და არამზადა, ეს მისი ბრალია. ჩვენ არ უნდა შევიცოდოთ ის და მით მეტი ჩვენ არ უნდა შევიცოდოთ ის მაშინ როცა ის იტანჯება ამის გამო.
რათგან თუ მას ურჩევნია იშიმშილოს და გაიყინოს და არა იშრომოს და განვითარდეს, ასეთ პიროვნებას მით მეტი არ უნდა გაეკარო
--------
обратите внимание на то, что так называемое социально-ориентированное общество и государство, на самом деле опасно изнеживает нас.
Мы оказываемся в положении растения, которое выращивают в теплице.
Но в таком случае, ответьте мне на два вопроса. Разве существует такая теплица, которую невозможно разбить? И что станет с растением выращенным в теплице, когда оно окажется на открытом пространстве?

Я хочу сказать, что наша борьба за существование не прекратилась. Она развивалась и менялась, по такой причине наша борьба за существование переродилась в труд для существования и развития, и это стало еще более важным.
Наверно труд ( и иногда борьба ) за существование никогда не прекратятся.

У нас, грузин, есть мудрое выражение, «сгодится человеком». Тем, что нас помещают в тепличные условия, нас растят ни на что негодными людьми или негодяями ( - и часто и то и другое ).
Почему многие решили, что всякое затруднение и даже всякая опасность, это плохо?

Задумайтесь о том, что нашему животному предку было трудно, ему постоянно угрожала опасность. И он вынужден стать человеком, дабы не выродится и не погибнуть.
Наверно первобытным людям большую часть жизни было тяжело, они начали объединяться, действовать совместно и помогать друг другу, развиваться для того, чтобы выжить и содержать себя.
Так продолжается до сих пор, и наверно будет продолжаться всегда.

Затруднения, опасность, необходимость и потребность побуждают нас развиваться.
Только впоследствии. происходит качественное изменение и развитие нашего общества, и наше перерождение ( - переход качества в количество ) происходит не только под влиянием внешних обстоятельств.

Плохо тогда, когда у нас нет возможности для того, чтобы развиваться, преодолеть затруднения и беды с помощью нашего труда, обучения, развития и само-преодоления. Наверно ( для нас ) выход и возможность существования ( всегда ) таковы.

Такое обстоятельство согласуется с предположением, что мы не рождаемся готовыми личностями. Мы должны смочь реализовать себя и создать свою личность.

Поэтому я говорю, что мы должны трудиться над своими возможностями, и если это необходимо мы должны бороться за свои возможности ( а не за свои права ).
Возможность объемлет долг и права личности, общества, народа и страны.
Возможность, как и остальные свойства жизни, нуждается в нашем труде, обучении и развитии

Разумеется, все не являются одинаково талантливыми, но почти все могут трудиться, чтобы хотя бы прокормить себя.
Сейчас трудятся даже инвалиды с тяжелыми психическими и физическими заболеваниями ( - я и сам инвалид первой группы ).
Если здоровый человек является бездельником и негодяем, в этом виноват он сам. Мы не должны его жалеть, и тем более мы не должны его жалеть тогда, когда он страдает от этого.
Если он предпочитает голодать и мерзнуть, а не работать и развиваться, такая личность тем более становится неприкасаемой
---------------------------------------------------------------------------------------------
იმისთვის რო რაიმეს მივახწიოთ ჩვენ უნდა ვისწავლოთ და ვიშრომოთ, ანუ ჩვენ უნდა ვიმოქმედოთ და განვითარდეთ გონებით და თავისი შრომის შესრულების ოსტატობით.

მიაქციეთ ყურადღება რო ასეთ თვისებაზე დაფუძნებულია ყოველი ქმედება.
დამოუკიდებელი იმისა თუ რომელი საქმიანობით ჩვენ ვართ დაკავებული, მკერავი, ხაბაზი, და კიდეც ქურდი. ჩვენ ყოველთვის უნდა გავხდეთ თავისი საქმის მცოდნე და ოსტატი, და ჩვენ უნდა კარგათ ვისწავლოთ, ვიშრომოთ და განვითარდეთ, რათა ჩვენი ქმედება გახდეს ნაყოფიერი.
ყოველი საქმიანობის ათვისება და დაოსტატება მის კეთებაში, აუცილებლათ მოითხოვს გონების და ხელის შრომას გასრულყოფილებას და გამვითარებას მრავალი წლის განმავლობაში. მათ შორის გავსრულყოფილდეთ და განვითარდეთ სხვათა ცოდნის და გამოცდილების დაუფლებისთვის.

ჩვენ უნდა ვიშრომოთ ნების-ყოფით, თავისი შრომის სიყვარულით, გამძლეთ, და როცა საჭიროა მამაცათ, მერე კი ჩვენ არ უნდა ვიზარმაცოთ
--------
для того, чтобы чего-то достичь, мы должны учиться и работать, то есть действовать и развиваться разумом, и мастерством исполнения своей работы.

Обратите внимание, что на этом свойстве основано всякое действие.
Независимо от того какой деятельностью мы занимаемся, портной, пекарь и если хотите даже вор. Мы всегда должны стать знатоками и мастерами своего дела, и всегда должны хорошо учиться, трудиться и развиваться для достижения плодов своей деятельности.
Освоение любого рода деятельности и достижение в нем мастерства, обязательно требует работы ума и руки, усовершенствования и развития мастерства, на протяжении многих лет. В том числе, усовершенствования и развития приобретенного знания и опыта других.

Мы не должны лениться, мы должны трудиться с силой воли, любовью к своему труду, выносливо, стойко и когда необходимо мужественно
---------------------------------------------------------------------------------------------
სამართლიანი საზოგადო ასეთია სადაც მშიერი და ღატაკი არიან უსაქმურები და არამზადები, და არა ასეთი სადაც არ არიან მშივრები და ღატაკები
----
ყველა შესაძლებლობა უნდა იყოს მისაწდომი ყველასათვის, რათა ყოველმა თავათ აირჩიოს ასეთი შესაძლებლობა რომელი მიესადაგება მას, და რომელს მიესადაგება ის. ისე რო მან რაც შეიძლება უფრო კარგათ შეაფარდოს ურთიერთან თავისი საზოგადო ვალი და თავისუფლება. მერე კი გაახორციელოს ის თავისი შრომით, სწავლით და განვითარებით, თავისი უნარების გამოყენების მეშვეობით.
ასე ჩვენ ვხდებით თანა-ბარი.

მერე კი ჩვენ ვერ ვიქნებით თანაბარი უფლებებში "უბრალოთ ისე", რათგან ყოველმა უნდა დაიმსახუროს თავისი უფლებები, თავისი შრომის, სწავლის და განვითარების ხარისხით. ამოუკიდებელი იმისა თუ რომელი სასარგებლო სამიანობითაა ის დაკავებული
--------
cправедливое общество то, в котором голодают и бедны бездельники и негодяи, а не то, в котором нет голодных и бедных
----
все возможности должны быть открыты для всех, дабы каждый сам выбрал самую лучшую ( для себя ) возможность, в рамках гармоничного соотнесения своего общественного долга и свободы. И реализовал ее своим трудом, обучением и развитием, используя свои способности.
Таким образом, мы становимся равными.

Мы не можем стать равными в правах «просто так», так как каждый должен заслужить права для себя качеством своего труда, обучения и развития, не зависимо от того, какой полезной деятельностью он занимается
---------------------------------------------------------------------------------------------
მე დავაკვირდი ერთ გარემოს, მე გავეცანი მრავალი სხვა სახეობითი აზრის მქონე პოლიტიური და იდეოლოგიური მოძრაობა, მიქციეთ ყურადღება რო ეს იდეოლოგიური მოძრაობებია, ისინი შესაძლა დრო და დრო, ან მუდმივათ რაიმეში შეემჭიდროვონ ურთიერს, ამავ დროს შეურიგებლათ ებრძოლონ ურთიერს.

ამ მოძრაობებს აქ ერთი მნიშნელი თვისება.
ისინი გაურბიან კრიტიკულ აზროვნებას, ქვე-შეგნებით ან _ და შეგნებულათ არ უყვარს და კიდეც ეშინია კრიტიკულათ აზროვნება.
მათთვის სახიფათოა გინც რო მათთან თანახმა, მარა ცოტათი მაინც მოაზროვნე ადამიანი.

მე არ ვიცი ასეთია ან არა ზოგადათ იდეოლოგიების თვისება, ან ეს მოსდის მარტო ტოტალიტალურ იდეოლოგიებს. ყოველ შემთხვევაში ასეთი მოძრაობები ცდილობენ მოაცილონ ადამიანი და საზოგადო კრიტიკულ აზროვნებას, და "იდეალში" გაანადგურონ პიროვნების თვისებანი.
თავისი მომხრების იდეოლოგიზაციით და ექზალტაციით ასეთ მოძრაობებს შეუძლიან გახდენ ძალიან ძლიერი, და შეიქმნან უაღრესათ სახიფათო. ამასთან ერთათ მათში-ვე არი მათი დიდი ბუნებრივი ნაკლი, რათგან იდეოლოგია ვერ შეცვლის თავით პიროვნების საღ და თვით-პასუხის-მგებელ აზროვნებას, და საზოგადოს ქმედებას ( საბჭოთა კავშირის ამბავი გვაჩვენებს თუ როგორ ხდება და რით თავდება ეს მთლიანობაში და მრავალ სხვა კერძო მხარეში ).

იქნებ თანამედროვე საზოგადოში უბედურებები ხდება ძირითადათ ასეთი მიზეზით რო ჩვენ გვეშინია აზროვნება კრიტიკულათ და თვით-კრიტიკულათ, ამის შეგეგათ მრავალი ადამიანი აგრეთვე ებრძვის თავის კრიტიკულ აზროვნებას. ამით ჩვენ ვებრძვით თავს.
ეს სახიფათოა, მერე კი ეს სახიფათოა განსაკუთრებულათ მაშინ როცა საზოგადოში ხდება განვითარებითი გარდაქმნა ერთი სახეობიდან შემდეგში
----
მე ვთვლი რო ეხლა ჩვენ ავღმოვაჩინეთ ერთი მნიშნელი გარემო.
1. საწყისიდან ნების-მიერი იდეოლოგიის ( _ ? ), პოლიტიური ან ფილოსოფიური მოძრაობის შესწავლის ხანში ჩვენ უნდა დავახარისხოთ ის არა როგორც მემარჯვენე ან მემარცხენე, ასეთი ან ისეთი, მერე კი არა ისიც თუ რამდენათ ის სწორია ან არა სწორი. ჩვენ უნდა ვისწავლოთ ის თუ რა დონემდე და როგორი სახით ის იდეოლოგიზირებულია.
2. ჩვენ არ უნდა დავივიწყოთ რო ნების-მიერი არა იდეოლოგიზირებული მოძრაობა შესაძლოა იქმნას იდეოლოგიზირებული და იდეოლოგიური მიკერძოებული ( _ სუბიეკტური ) მიზეზთა გამო, ანუ ადამიანების გამო.

ჩვეულებრივ იდეოლოგიზირებული მოძრაობები არიან პოლიტიური და რელიგიური, ალბათ ეს მათი მახასიათებელი თვისებაა, გასაგებია თუ რატომ ხდება ასე.
ეს მოძრაობები არიან მიკერძოებული, რათგან არიან დაფუძნებული, _ რელიგია რაიმე რწმენაზე, და პოლიტიკური მოძრაობა რაიმე რწამსზე, რაც იგივე რწმენაა. ეს მათი ბუნებრივი თვისებაა ყველა სათანადო დადებითი და უარყოფითი შედეგით.

იდეოლოგიზირებას ექმნება კიდე ერთი თვისება, ის მრავალი მხარით არი იგივე იდეოლოგიზირება, მრავალი წილით მისი მონათესავეა, და პოულობს მისთვის ხელის შემწყობ გარემოს რელიგიურ და პოლიტიკურ მოძრაობებში.
უფრო მეტიც, ასეთი თვისება ყველაზე ხშირათ გახორციელდება მანდ, ის შთანთქავს ამ მოძრაობების საწყის ფესვს და ფარულათ იქმნება მათ ნამდვილ შინაარსათ.

რომელია ეს სახიფათო და ამიტომ მნიშნელი თვისება. უმეტესობა ჩვენგანს გვეშინია ვიცხოვროთ დამოუკიდებლათ და თვით-მყოფადათ.
ეს ნიშნავს რო უმეტესობა ჩვენგანს გვეშინია ვიმოქმედოთ, ანუ ვიაზროვნოთ კრიტიკულათ და უპირველეს ყოველს თვით-კრიტიკულათ.
მოვიკითხოთ, ვიძიოთ, გამოვცადოთ, არ შეუშინდეთ განსაცდელს და წარუმატებლობას.
ძნელია გამოვიდეთ მყუდრო ბუდედან ღია სამყაროში რომელი ხშირათ არა მყუდრო და ცივია. მარა ასეთია ცხოვრება, ის ხდება ნამდვილათ და ის მომთხოვნია.
უმეტესობას ეს არ უნდა, მრავალი სხვა მიზეზით ისინი ხდებიან კონფორმისტებათ და ცდილობენ გაექცენ გასაჭირს და უპირველეს ყოველს თავს.

ამ დროს ხშირათ ან იქნებ მეტ შემთხვევაში გამოიყენება იდეოლოგია სარწმუნოების ან რწამსის სახით, სახეობა არაა მნიშნელი, მთავარია რო შეიქმნას თვით-მოტყუებისთვის ხელის შემწყობი და სასიამოვნო სურათი, რომელი დაეხმარება დაფაროს ნამდვილი სამყაროს ხედი. ასე უფრო ადვილია, სასიამოვნოა და მოსახერხებელი.
ეს კარგათ ჩანს მეცნიერების ისტორიაში, მაშინ როცა დროთა განმავლობაში მეცნიერების რომელიმე დარგის წარმომადგენლები, აქცევენ აღმოჩენებს რომელი მიხწეულია არა მიკერძოებული გააზრების და კვლევის შედეგათ ჭეშმარიტებიდან დოგმათ.
კითხვების მაგივრათ მტკიცების ხელ-შეუხებლობა, ეჭვის და კვლევის შიში, ახალი აზრების და კითხვების ზედა-პირული უარყოფა, მეცნიერების გადაქცევა კვლეხის არედან სათაყვანებელ საგნათ. ეს ერთი ყველაზე სახიფათო და სასირცხვილო მოვლენაა მეცნიერებაში
----
ალბათ იდეოლოგიზირებული მსოფლ-მხედველობა ( ყველაზე ხშირათ ) სუსტი და ლაჩარი ხალხის თვისებაა.
იდეოლოგიზირებული, თვით-მოტყუებელი აზროვნების ერთი მახასიათებელი თვისება ასეთია რო ისინი დაფიქრების და საკითხის დასმის მაგივრათ, იტენენ თავს მრავალი სხვა კლიშეთი დოგმების, ლოზუნგების, და მრავალი სხვა ასეთი სახეობით და არ აქვემდებარებენ მა თარა ნაირ მსჯელობას.

მაშინ როცა ჩვენ გამოვიცნობთ იდეოლოგიზირებულ აზროვნებას, ჩვენ ვხედავთ რო მეტ შემთხვევაში ის შედგება ( ამა თუ იმ ) იდეოლოგიით რომელი სინემდვილეში არი მარტო ზედა-პირი, რომელი ფარავს მის ნამდვილ შინა-არსათ ქცეულ სხვა ფესვს.
ეს ფესვი არი პიროვნების მიერ თავისი კონფორმისტული სურვილების და მისწრაფების დაკმაყოფილება, ხშირათ ეს ფესვი ღრმა დაფლულია ზედა-პირათ ქცეულ იდეოლოგიაში, ამიტომ მეტი წილი ასეთი ძნელია იმის გამოცნობა თუ რა ხდება სინამდვილეში.

მრავალს უკვე ისტერიულათ არ შეუძლია მოცილდეს ცარიელ ზედა-პირათ ქცეულ იდეოლოგიას, იმიტომ რო ასე ისინი კარგავენ თვით-მოტყუების ნარკოტიკს.
ამის კაი მაგალითია საბჭოთა კავშირის არსებობის ბოლო ათ-წლეული "გარდაქმნის" დაწყებამდე, მაშინ ხალხი თავთან ან სანდო გარემოში დაცინოდენ ამ ქვეყანას, რომელში იშვნენ და ცხოვრობდენ, და ათახსირებენ კომუნიზმის იდეოლოგიას.
მერე კი ამასთან ერთათ ყველა თავთან, სანდო გარემოში და საჯაროთ, ასრულებდა ყოველ დაწესებულ რიტუალს.
ეს არ იყო ცარიელი ქმედება, ასე განახლდებოდა თვით-მოტყუების ტკბილი გრძნობა, და ამით თავის გამტკიცება და თავისთვის ფასის და მნიშნელობის შექმნა
--------
у меня возникло одно интересное и важное наблюдение.
Я ознакомился с идеологическими и политическими движениями самого разного содержания ( обратите внимание важно то, что это именно идеологические движения, они могут время от времени или постоянно, в чем-то смыкаться друг с другом, и в тоже время непримиримо бороться друг с другом ).

У этих движений есть одна общая черта.
Они избегают критического мышления, подсознательно и – или осознанно, они не любят и боятся критически мыслить.
И наверно пусть даже согласный с ними, но хоть немного думающий человек им опасен.

Я не знаю таково ли свойство идеологий вообще, или это происходит только с тоталитарными идеологиями. В любом случае, такие движения пытаются увести человека и общество от критического мышления, а в «идеале» уничтожить свойства личности.
Идеологизированием и экзальтацией приверженцев, такие движения могут достичь большой силы и стать весьма опасными. При этом, в них самих есть их огромный природный изъян, ибо идеология не заменит собой трезвого и ответственного мышления личности и действий общества ( история СССР показывает, как все это в целом и многих частностях происходит и чем все заканчивается ).

Может быть в современном обществе беды происходят в основном от того, что мы боимся мыслить критически и самокритично. Этим мы воюем сами с собой.
Это опасно особенно тогда, когда в обществе происходит переход и преобразование от одной общественной формации в следующую
----
я думаю, что нам открылось одно важное обстоятельство.
1. изначально, изучая любую идеологию, политическое или философское движение, мы должны классифицировать его ни как правое или левое, такое или иное, и даже не так насколько оно верно или неверно. Мы должны изучать до какой степени и каким образом оно идеологизированно.
2. не упускать из виду опасность того, что любое не идеологизированное движение, может стать идеологизированным в силу субъективных обстоятельств, то есть из-за людей.

Обычно идеологизированными движениями являются религиозные и политические движения, наверно это их характерная черта, понятно почему так происходит.
Эти движения является субъективными, потому что основаны-, религия на какой-либо вере, а политика на каком-либо убеждении. Это их природные свойство с соответствующими положительными и отрицательными последствиями.

Возникает еще одно свойство идеологизированности, оно во многих своих сторонах является этой же самой идеологизированностью, во многом родственно ей, и находит благотворную среду в религиозных и политических движениях.
Даже чаще всего это свойство там и реализуется, полностью поглощая начальную суть этих движений и негласно становясь их главным содержанием.

Что это за опасное и потому важное свойство? Мы в своем большинстве боимся жить самостоятельно и не зависимо. К сожалению, немногие хотят и прилагают усилия, проявить силу воли и трудолюбие, для того чтобы, для того, чтобы стать самостоятельными, и независимыми
Это значит, что мы в своем большинстве боимся действовать, то есть критически и в первую очередь самокритично мыслить.

Спрашивать, искать, экспериментировать, не бояться испытаний и неудач.
Трудно из теплого и насиженного места выходить в открытый и часто холодный и не уютный мир. Но такова жизнь, она происходит на самом деле, и она требовательна.
Большинство этого не хотят, по самым разным причинам они становятся конформистами и пытаются сбежать, в первую очередь от себя.

В этот момент часто, или наверно в большинстве случаев, используется идеологизированность в форме верований и убеждений, неважно каких, главное, чтобы удобная и приятная картинка самообмана помогала полностью закрыть окно в реальный мир. Так легче, так приятнее, так удобно.
Это заметно в истории науки, когда со временем представители какой-либо отрасли науки, превращают открытия, полученные вследствие не предвзятого раздумья и исследования, из истины в догму.
Вместо вопросов, неприкасаемость утверждений, боязнь сомнения и поиска, голословное отметание новых идей и вопросов, превращение науки из области исследований в предмет поклонения. Это одно из самых опасных и позорных явлений в науке
----
наверно идеологизированное мировоззрение, ( чаще всего ) это свойство слабых или трусливых людей.
Характерным свойством идеологизированного, самообманного мышления, является то, что они вместо размышлений и задавания вопросов, забивают себе голову разнообразными клише, в виде не подлежащих никакому обсуждению догм, лозунгов, и так далее.

Распознав идеологизированное мышление, мы увидим, что оно в большинстве случаев состоит из ( той или иной ) идеологии, которая на самом деле является только оболочкой, прикрывающей иную суть.
Эта суть, удовлетворение личностью своих конформистских пожеланий и устремлений, часто такая суть полностью растворена в ставшей оболочкой идеологии, поэтому часто так трудно распознать, что происходит на самом деле.

Многие истерически не могут расстаться с ставшей только пустой оболочкой идеологией, потому, что так они потеряют наркотик самообмана.
Хороший пример этого последние десять лет СССР перед началом "перестройки", когда все про себя, и в доверительный обстановке, откровенно смеялись над собственной страной, над идеями коммунизма.
Однако вместе с этим, все про себя, в доверительный обстановке, и публично, исправно выполняли все предусмотренные согласно распорядку ритуалы.
Это не было пустым действие, таким образом возобновлялось сладкое чувство самообмана, и тем самоутверждения себя, придания себе цены, значения
---------------------------------------------------------------------------------------------

შემავალი სიტყვა ПРЕДИСЛОВИЕ

საზოგადო общество

No comments:

Post a Comment